Без рефлексивного мислення немає свободи.

Лише спонтанні реакції, механічні рухи, течії, що несуть нас за собою, щоб не виділятися з натовпу, та ірраціональні всесвіти, сповнені оманливих емоцій.

Ми по-справжньому вільні лише тоді, коли розмірковуємо над своїми діями, а не просто реагуємо на них.

Найнебезпечнішим наслідком сьогоднішнього процесу дегуманізації є те, що суспільство стає дедалі менш критичною.

Не те щоб воно зовсім не було критичним (воно є критичним, у легковажному та безпосередньому сенсі, завдяки постійній участі, яку забезпечують йому соціальні мережі), але за відсутності рефлексії суспільство стало набагато більш піддатливим, а наративи, який сценаристи хочуть донести, стають незрівнянно переконливішим.

Меседжи резонують ефективніше сьогодні, ніж учора, тому що ми всі з вами стали більш проникнені та маємо менше інтелектуальних захистів для вирішення ключових питань як в культурній війні з лівацтвом, так і в протистоянні з московським ІПСО.

Я не люблю термін «культурна війна». Бо він передбачає, що обидві сторони мають ворогуючі культури, за захист та просування яких вони борються.

Друзі! Вороги цивілізації, життя та любові не мають культури. Їхня мета – не лише знищити великі культурні та духовні досягнення людства, а й спустошити все, що виходить за рамки диявольського та непристойного.

І в цих війнах перемога належить не стільки тим, хто має реальну владу (як-от політичну), скільки тим, кому вдається написати наратив моменту. Тим, хто пише сценарій битв.

А для цього потрібне серйозне філософське переосмислення сьогодення.

Сергій Чаплигін