Літати
ˑ
Михайло Петренко “Дивлюсь я на небо”:
“Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав…”
ˑ
Ліна Костенко “Крила”:
“А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
ˑ
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
ˑ
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
ˑ
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!…”
ˑ
Я, автор:
Ми, Боже, не птахи, щоб крильми махати.
Ми без крил і з крилами можем літати.
Щоправда нам вперше так важко злетіти,
Та хто вже злетів, то того не спинити.
ˑ
Ми літаєм вперше, як вчимось ходити.
І щоб нам ходити, треба не летіти.
Коли ми побігли, то знову літаєм,
Бо тоді ми падаємо і стрибаєм.
ˑ
Потім бачим птахів, що літають в небі.
І мрієм літати й собі при потребі.
На небесних птахів хочем бути схожі –
Хочем подолати звички перехожі.
ˑ
Після перших успіхів можем радіти,
Бо вперше літаєм вві сні, коли діти.
Коли над собою ми потім зростаєм,
Ми щораз щоночі уві сні літаєм.
ˑ
В політ наяву нас штовхає уява.
Політати в думках – то нелегка справа.
Хто ж в помисленні літати навчається,
Літає вільно, якщо не пручається.
ˑ
Коли ми щасливі чи коли кохаєм,
То не сумніваємось, що ми літаєм.
Коли винаходим чи щось відкриваєм,
То теж відчуваєм, що радо літаєм.
ˑ
Літати зазвичай всі люди не звикли.
Літати – не вміння, літати – це виклик.
Літати – до суті себе обертати.
Що б хто не робив, то він може літати.
ˑ
Бо хто не літає, той же просто повзе,
Лежить чи стоїть, повільно йде чи пливе.
Жити на шляху значить жити в польоті,
Здійматись до духу, не триматись плоті.
ˑ
В часи прозрінь чи навіть переображень
Нам не заховатися від польоту вражень.
Тож і все життя – наша злітна дорога,
Бо коли вмираєм, летимо до Бога.
ˑ
Про мову і правду
ˑ
Леся Українка “Кассандра”:
“Ти думаєш, що правда родить мову?
Я думаю, що мова родить правду.
А чим же нам таку назвати правду,
що родиться з брехні? Чи ти ніколи
не бачила такого нарождення?
Я бачив безліч разів. Слово плідне
і більше родить, ніж земля-прамати.”
ˑ
Я, автор:
Ви думали, що мова родить правду?
Я думаю, що правди родять мови.
Бо як же нам такі назвати мови,
Що родяться з різних правд?
Слово плідне росте з самої суті.
Хто бачить суть, вважає, що то правда,
А хто не бачить суті, – що брехня.
Тож плідність слова мові не належить.
ˑ
Осяяння Румі
ˑ
Я думав бувало на самоті,
Чому Джалаледдін Румі
Писав вірші з самої суті?
ˑ
Я щиро думав на роздоріж:
Мислення – не просто рубіж,
Де спів-сутності і між.
ˑ
Чисті сутності без мір
Потрапляють в уяви позір,
А слова ведуть свій спір.
ˑ
Цей спір творить свій манір,
Мереживо вузлів і дір –
І постає у вірші твір.
ˑ
Вірші – це завжди гра
Відверта і хоробра
З сутей, слів і добра.
ˑ
Тож там поезис виникає,
Де очевидне все зникає,
Реальність значення не має.
ˑ
Коли в мислення незриме
Входять слів метр, ритм і рими,
Мислиш якось інакше ними.
ˑ
Буває, що лише в віршах
Інакші в’є думки душа,
Себе словами воскреша.
ˑ
Творіть Україну
ˑ
Володимир Сосюра “Любіть Україну”:
“Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
ˑ
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну…”
ˑ
Я, автор:
Творіть Україну неначе весь світ,
Як простір любові й свободи,
В буремні часи і в спокої літ,
Творіть у розмаї всезгоди.
ˑ
Творіть Україну у сні й наяву,
Мрійливу свою Україну.
Красу її, завжди інакшу й нову,
І мову її швидкозмінну.
ˑ
Хай буде для вас Україна дитя,
Яке вами виховується,
Яке ви ведете по шляху життя,
Де складність не приховується.
ˑ
Тож можете ви своє рідне дитя
Любов’ю своєю закрити
Від всіх негараздів, від зваб буття.
Й любові його підкорити.
ˑ
Чи буде спроможне таке от дитя
У світі ворожім прожити
Без критики, викликів і тертя,
Які ви могли би зробити?
ˑ
В любові дитя однією з умов
Є складно його творити.
Така от невірна критична любов,
Якою нам важко любити.
ˑ
Тож творча любов – це не зовсім любов,
Бо творення – не боготворення.
Творити потрібно завжди з основ,
З Інакшого, з перетворення.
ˑ
Творіть Україну грайливо, без драм
Мисленням, волею вірою.
Творіть Україну своїм почуттям,
Творіть і різною мірою.
ˑ
Творіть Україну у мирі й війні
Без зречень і без заперечень,
У всі безнадійні і бездійні дні
Поміж сутнісних суперечок.
ˑ
Хай любить Вкраїну усякий герой.
А творцю не варто любити.
Хай сліпо полюбить її лише той,
Хто не здатен її творити.
Автор Сергій Дацюк
Джерело:https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/647c169b9a79e/
