Будь-яке тверезе звернення логосу до ойкосу в сучасних обставинах здатне побачити в екологічній ситуації проблему не лише технічного чи економічного, а насамперед світоглядного характеру.

Природа як джерело капіталу – це спосіб сьогоднішньої думки. Для домінуючого економічного мислення природні ресурси і сама природа не мають жодної внутрішньої цінності. Їхня цінність визначається лише тим, як їх можна використовувати.

Чи наділяємо ми природу внутрішньою цінністю чи відмовляємо їй у цьому? Це питання нашої аксіоматики. Тому сьогодні екологія має передбачати ще етичний та метафізичний вибір.

Лібералізм принципово антропоцентричний і розглядає екологічні проблеми з погляду користі особистості, соціалізм соціоцентричний – він виходить з орієнтації на суспільство та на соціальні аспекти людини, куди включена природа.

Лише консерватизм звертає увагу на екоцентричний світогляд, оскільки наголошує на тому, що природа та суспільство, людина і техніка не протиставлені один одному, а взаємозалежні.

Відповідно тенденція сучасного світу спрямована на утвердження консервативного мислення та світосприйняття.

Бути консерватором тепер є елементарною умовою виживання людства, всієї нашої цивілізації. Такий новий зміст консервативного мислення. Це означає, що керуватися й надалі безоглядно лише критерієм прогресу заради прогресу є самогубством.

Що породжує зневажливе ставлення до природи, її ресурсів та байдужість до долі майбутніх поколінь?

Духовна відірваність від Батьківщи́ни, ба́тьківщини та відсутність внутрішньої єдності зі своєю землею.

Бо тільки почуття єдності з ними тісно пов’язані з усвідомленням приналежності до цих багатств.

Це мій дім, моя земля, моя країна.

Розуміння власності в консерватизмі не одноосібне, а родове.

Ми отримуємо природні багатства та ресурси землі у спадок від минулого і маємо передати у майбутнє, не погіршуючи їх.

Таким чином, сучасна консервативна екологічна культура прокладає вектор з минулого в майбутнє через сьогодення, в якому ми живемо, на основі цілісності та єдності людства зі своєю історією, іншими людьми та космосом загалом.

P.S. У своєму трактаті «Про старість» (De senectute) Цицерон, згадуючи вірш, цитований Катоном («Для наступного покоління дерево садить»), пише: «І справді, землероб на питання, кому він садить, відповість без жодних вагань: «Для безсмертних богів, які наказали мені як прийняти це від предків та передати нащадкам».

Автор Сергій Чаплигін