Тридцять років роботи. Двадцять один рушник. Заслужена художниця України Олександра Теліженко оформила свої творіння у виставку «Рушниковий гай». Не десь, а в Українському домі.
Величезні, пишні, розмаїті українські рушники простягалися вгору та сотворили напівколо. А поруч – хліби і меди: кожен сущий гість виставки міг скуштувати предковічних страв українського роду.
Майстриня якоїсь миті запропонувала всім присутнім взятися за руки, утворити коло та рушити «посолонь» з піснею-молитвою за Українську Перемогу.
Так, на третьому році московитсько-української війни її сонцесяйність Українська Жінка у священному Києві стверджувала: Українське Сонце Зійшло! Скріплювала силу, право і любов Української Нації до своєї землі, роду і народу. І жагу до Перемоги!
Отже. Олександра Теліженко – знаменита майстриня з Черкас. Нагороджена орденом княгині Ольги третього ступеня. Володарка титулу «Жінка ІІІ тисячоліття», доцент мистецтвознавства. А я її називаю Королевою-Матір’ю, оскільки є берегинею цілої мистецької родини Теліженків.
Майже все своє свідоме життя пані Олександра переймається творінням модерного Рушника на грунті класичних рушників Середньої Наддніпрянщини. Шукає артефакти, досліджує наукові джерела, працює з літературою та в архівах, у польових експедиціях віддаленими селами Черкащини. Робить усе й трохи більш, аби утвердити в душах людських український історично-культурний корінь.
Мрія Олександри Теліженко: Древо Життя України розквітає та дає Благодатний Плід. А наша розмова – про високі матерії. Для високих духом людей.
ТАЄМНИЦІ «РУШНИКОВОГО ГАЮ»
– Пані Олександро, чому саме 21 рушник?
– Число 21 символізує духовну повноту. А сімка помножена на три – це світотворча семичинність, помножена на священну триєдність, що разом утворюють Високу Духовну і Матеріальну Довершеність.
Український рушник – унікальне явище світової культури. Недарма наш рушник разом з писанкою є одним з головних національних символів України: віддавна і донині присутній у всіх українських обрядодійствах і святах. Саме у рушникові наші геніальні пращури закодували – у знаках і символах – космогонічні знання, здобуті упродовж тисячоліть.
На Українському рушникові є символи чотирьох світотворчих стихій: Води, Вогню, Землі, Повітря (ефіру) та світових мірностей, що підносить рушник до високого духовного звучання.
Навіть сама форма Українського рушника несе в собі значення цілісності Світу Білого та Життєвої Дороги людини. Два декорованих крила – єдність у боротьбі протилежностей, дуалістичність Життя, нескінченний Рух, який породжує рівновагу та гармонію.
Композиція кожного крила рушника уособлює триєдність Світобудови: Космос, засіяний солярними знаками; реальне, матеріальне, проявлене життя на Землі; «світ той», невидимий, енергетичний. На цій триєдності тримається весь Світоустрій.
У цій же священній тріаді закодовані утаємничені, глибоко традиційні знання наших предків про вічний колообіг енергії безсмертної Душі. Про єдність Людини, Роду і Народу. Це наша своєрідна, прадавня, дописемна Космічна грамота.
– Розкрийте таємні сенси бодай кількох рушників.
– Варто спершу їх перелічити: «Рушник Миру», рушники «Тріумф жінки», «Шлях аріїв», «Оратанія», «Українонько моя», «Земля священна», «Козацьке бароко», «Вогонь душі Тараса», «Холодний яр», «Зоряний клич», «Роде наш красний», «Озовись до мене», «Тиша і грім», «Осяяння», «Роксолана», «Та буде слава твоя», «Звізда-Полин», «Нарбутівський», рушниковий-триптих у двох виявах «Вода – стихія життєдайна», і центральний – «Вогонь космічний. Зеніт Українського Сонця».
Головною темою, приміром, рушника «Шлях аріїв» є образ загадкового і могутнього праукраїнського народу – аріїв, яких у ІІІ-ІІ тисячолітті до нашої ери доля рознесла по світу:у Британію, Скандинавію, Західну Європу, Балкани, Єгипет, Іран, Індію, а разом з ними і праукраїнську силу, мудрість і культуру, з якої утворилася могутня індоєвропейська мовна гілка.
Рушник «Оратанія» – про те, що 7 тисячоліть тому на території нинішньої України процвітала могутня праукраїнська держава Артанія (Оратанія) – країна «оріїв» – орачів-хлібодарів. Столицею її, за свідченням батька історії Геродота, було прекрасне і багате місто – острів Арта. Сучасна наука за допомогою аерофотозйомки довела, що прадавня Арта містилася на землях моєї рідної Черкащини.
Авторський рушник «Тріумф жінки» мовою знаків-символів втілює ідею космічної величі священного Жіночого начала.
Твір «Осяяння» – ода любові – найвищій життєвій цінності – написана рушниковою мовою. Два крила у найвищому злеті утворюють форму Серця, всередині якого – ромб з центровою точкою як зародження нового життя. Життя, осяяного вогнем Любові.
Рушник «Роде наш красний» – це пишне, могутнє древо життя, котре відповідає головному моєму задуму: щоб Рід Український був міцним і єдиним.
ОЛЕКСАНДРА ТЕЛІЖЕНКО: «ХАЙ ПОСТАЄ ОНОВЛЕНА, ЗАМОЖНА І ЩАСЛИВА УКРАЇНА»
– Які ж сенси закладені у центральному рушникові, що називається «Зеніт Українського Сонця»?
– З середини 2022 року я утвердилася в намірі влаштувати виставку в Українському домі. А центральним став саме цей рушник, коли стало зрозуміло, що йдеться не просто про сонечко – космічну стихію, а про символ нинішньої епохи – напруженої, драматичної. Як сказав Джохар Дудаєв, «московія згине тоді, коли зійде сонце України».
У рамках проєкту «Стихії світотворчі» у середині 2021 року я приступила до теми Вогню. Це було непросто. Знаємо, що рушник – це благословення, а тут – вогонь. Не одразу, але прийшов образ космічного вогню – Сонця. А якщо Сонце, то вже в зеніті. А Сонце в зеніті знищує всіляку нечисть: пітьму, зло. Натомість – світло, добро, правда. Таким чином я вишила конструктивну концептуальну філософську міфічну лінію.
Завершувала всередині лютого 2022 року. 19 лютого я нарешті в колективі показала повномасштабний кольоровий картон (5 метрів довжина рушника), де кожна лінія – вивірена, колорит – визначений, рисунок – точний. Велике полотнище презентувала у Черкасах на кону родинного бренду «Telizhenko Fasion House», основою якого є науково-творчо-виробниче підприємство «Арта», засноване 23 грудня 1993 року.
На рушнику «Зеніт Українського Сонця» – могутній набір благословляючих символів і знакових комбінацій. Епіцентром рушника є Велике палаюче Сонце в зеніті. То є Вогонь космічний – чоловічий первень, сила Небесного воїнства. Сонце знищує тіні, брехню та всіляке зло. Сонце благословляє воїнів України на Перемогу! А сім жіночих постатей творять материнське благословення, як в давні часи Мати Слава.
Отже, в рушникові «Зеніт Українського Сонця» закладена ідея: хай постає в світі оновлена, заможна і щаслива Україна.
ОЛЕКСАНДРА ТЕЛІЖЕНКО: «СВІТОЧІВ АРХЕОЛОГІЇ ВИНОСИЛИ З ІНФАРКТАМИ»
– В який спосіб формуєте символізм рушників?
– Символ – то фігура з найлаконічніших знаків, що несе дуже багато інформації: глибинної, високої, наповненої змістом, відточеної, перевіреної в часі і просторі, тут, на цій землі, цими, нашими, людьми. І тому символ переростає в живий організм, який працює енергетично.
Художники знають, що є психологія лінії, найменшої рисочки, значка. Психологія кольору і звуку. Все наповнено вібраціями і сенсами. Інша річ, як їх подавати, трактувати, розуміти. Тим більш, що символи творилися дуже давно, шліфувалися тисячоліттями. А потім накотилася ціла низка могутніх хвиль вбивства нашого предковічного українського світогляду. Нас нищили духовно й фізично. І нищили не тільки знання, а й носіїв знань: люди залишалися без голів, з інфарктами – за ідею. За певні відкриття.
Років 5 тому мене глибоко зацікавив науковець Юрій Шилов – велет, археолог, філософ: глибоченні пласти викопує, осмислює, науково доводить. Розповідав, що разом з однодумцями часом так переконливо доводили свої відкриття, що їм активно протистояли.
Кому з наукових опонентів вигідно, щоб відкрилася нова сторінка в глибинах історії України? Кому хочеться, щоб Україна голову підняла? Це ж треба буде посунутися, переглянути кордони і ринки збуту. Тому часом із засідань археологічних вчених рад світочів археології виносили з інфарктами.
Найперший приклад: Трипілля сто років домагається легалізації в Україні. Вже навіть пересічні археологи довели, що це – наше. Але ж конкуренти – дуже сильні. (Людмила Смолякова: Я бережу трипільські таємниці)
І взагалі Трипілля запозиціонувалося у світі завдяки помилці: хтось оприлюднив інформацію, що це – нововідкрита понтійська (грецька) культура. А потім з’ясувалося, що Трипільську культуру відкрив не українець, якого можна було б звинуватити в «буржуазному націоналізмі», а чех Вікентій Хвойка. І вже назад не було шляху, бо відкриття сталося. Але встановити історичну справедливість було не так просто.
Тим часом у часи Трипілля наші пращури здійснили безліч відкриттів. Винайшли гончарне коло, приручили коня. Є твердження, що в часи розвинутого Трипілля вже побутувала державність. Існують дискусії, що тоді був мирний час, адже діяв матріархат і жінки вміли давати лад народові. Були волхвині.
Але прийшли «дачники» на конях, і роль жінки зійшла нанівець аж до того, що жінка стала товаром. Звісно, жінкам це не подобалось. І жінки повстали та утворились жіночі вольниці. На противагу чоловікам. Заіснували міцні жіночі загони, які стали Амазонками. Знаємо, що в Криму чимало населених пунктів засновані амазонками, зокрема, Партеніт. А раніше вважалося, що амазонки – це Греція. (Трипільська магія у селі Легедзиному)
Тобто все нам дається непросто. Тому що наша земля – багата. Наші люди – красиві, працьовиті. Кому хочеться, коли вже розподілені місця під сонцем, раптом посуватися, щоб легалізувати Україну? Прадавню, могутню, велику європейську цивілізацію і націю.
Рушник в українській історії виник задовго до появи християнства і навіть писемности. Будь-який орнамент – це дописемні періоди розвитку культури. А рушник – це передача інформації. Дописемно. За допомогою символів. Відтак орнамент – засіб передачі інформації. Чим він старіший і глибший – тим універсальніший.
Це означає, що на певній частині планети, або й на всій планеті, побутували однакові значення символів, знаків, кодів. Тому що вони були природовідповідні. Скажімо, Африка, Азія, Україна, Індія. Чим глибша народність, етнос, тим універсальніші символи. Тому що народи ще були юні й сильні. Не відділені від космічного розуму – великого планетарного інформаційного поля. Отам, у навколопланетарній сфері, є все. Вся інформація. Її можна зчитати, або отримати звідти посили. Є високі технології – древні й сучасні, що дають можливість зрозуміти, чим жили пращури, як зчитували інформацію та передавали її.
Існували, приміром, цілі інституційні ходи, як от Інститут Спасительства. І саме філософське поняття – Спасительство. Це коли Лідер нації, як показує та ж археологія, не вирізнявся маєтностями, статками, а вирізнявся знаннями, повагою, авторитетом, мудрістю. І коли наставали критичні моменти в житті народу – лідер ішов на самоспалення як почесний крок. Заради людей. Лідер умів переходити оцей бар’єр між вимірами: підніматися туди, на небо, де є вся інформація, в інформаційний планетарний простір. І не втративши при переході пам’яті, він міг (а там – багато можливостей) залагодити проблему етносу. І залагоджував. Тому тримався інститут Спасительства й сам обряд.
Чудова археологиня Докія Гуменна написала книгу «Благослови, мати», де стверджує прадавні наші істини. Треба знати, читати, думати. А не кожному хочеться. Тому що нас дебілізували, принаймні, у 20 столітті. Знищувалася духовність нації аж до пересічної людини, щоб не дати Україні підняти голову. 1936 року фізично винищено 65% української національної еліти. Європа такого не знала. Окрім того, що то кров, драма, трагедія, то ще ж і великий досвід та нарощування духовної мускулатури.
За три роки до великої війни я почала писати книгу «Сакральний рушник». І там все – від початку зародження, історія, символи, стилі епох. Рушник мав свій стиль – абсолютно оправданий логічно і філософськи – у певній епосі. Скажімо, перехід від народних орнаментальних горизонтальних рядів до вертикального древа. А це дуже просто прочитується. Коли прийняли християнство – заіснувала філософія егоцентричності. Демократичність – це горизонтальні ряди. Егоцентризм – древо життя – породження епохи після Київської Руси: самовладдя, централізація влади князя. Від демократії перейшли до самодержавства.
Гороскопи – теж велика верхня грамота. Існує інтервал 2350 років – між великими зодіаками. Матріархат був під знаком Тільця до середини 2 тисячоліття до нашої ери. Археологія тут має домінанту. Потім гороскоп змінився: з Тільця, під яким Україна процвітала, на Овна. Непростий перехід. Овен – рогатий, впертий, войовничий, з культом війни, зброї й чоловіка. І на магічну, мудру, землеробську Україну із заходу прийшли кочівники. Так настав кінець матріархату. Небо продиктувало. На зміну прийшов патріархат.
У своїй книзі я розкриваю механізм: чому рушник – сакральний і дуже важливий та стверджує філософію космічних знань. Тримає традиції. Приміром, рушниковий весільний обряд пережив не одне століття і закріпився навіть у понятті «на рушничок стати», тобто взяти шлюб.
У кожному українському обряді є рушник. Тобто це сакральна для українців річ. Обрядова.
ЗОЛОТІ ЗЕРНА НАЦІЇ
– Розкажіть про людей, які є Вашими сподвижниками в рушникотворенні…
– Маємо прекрасних майстрів: близько двадцяти досвідчених спеціалістів. Я їх називаю Золотий мій колектив. Золоті зерна нації. Дуже ціную за вірність, за те, що довірились і пішли за мною. Щоправда, вже буквально одиниці залишилися від 1993 року. Багато що змінилося, чимало молоді. А з війною народ взагалі розсипався по планеті.
Я дуже багато докладала зусиль, щоб вберегти колектив. Від початку широкої війни ми почали виконувати в матеріалі рушник «Зеніт українського сонця». Над створенням рушника працювала я: то моя місія. Ідея – височенна: Сонце в зеніті виводить правду наперед. Тобто піднімає Україну. Бо Українська правда дуже пригноблена. І от буквально перші тижні великої війни показали, що у великому світі почали відбуватися процеси, що закладені в образі Сонця.
Думала: як зобразити сонце? Раптом знайшла інформацію, що Сонце ж – не гладке, там палають протуберанці, є паралелі й меридіани, спіралі. Відтак на моєму рушникові по сонцю крутиться правостороння спіраль, вишита вручну високим золотим рельєфом.
Спершу був визначений образ рушника як День сонця. Тобто колористика дня – від раннього ранку до пізньої ночі. Підібрала я 21 колір – у фарбах, а потім у тканинах. Далі за справу взялася конструкторка Яна Вишневська: треба було діаграми вирахувати, випробовувати на практиці всі сфери, графіки, розміри, відстані, діаграми. Ціла низка технічних ходів. Прийде людина, стане перед рушником і каже: ох, скільки роботи! А якої і як це робиться – ніхто й не знає.
Нам пропонують часом, щоб ми вели майстер-класи, лекції. Однак маємо діючу майстерню, де людям потрібно платити зарплату. І, до речі, є проблема – мале приміщення. А майстрині – дуже хороші, виховані десятиліттями.
Люди назвали рушник «Зеніт Українського Сонця» пророчим. Хтось кинув думку-клич: хай закінчиться війна.
– Скільки осіб доклалися до створення «Зеніту українського сонця»?
– Близько двадцяти. Хтось приходив, хтось ішов. Це люди, які без зарплати працювати не можуть. Та ніхто без зарплати не може. А тим більш – війна. Це треба було вирішувати на міжнародному рівні. Тому що важливість культурного фронту не всі одразу зрозуміли. А я ще до війни говорила: ми не програли інформаційний простір, ми його не грали. Тому що нам не давали цього робити. Ворогам треба було знищити Україну, а боролися – на інформаційних фронтах. До речі, московія в цьому плані мала і має сильні напрацювання – півсвіту годує заради своєї пропаганди.
ОЛЕКСАНДРА ТЕЛІЖЕНКО: «КНИГУ ВИДАЛИ ЗАВДЯКИ ПРОТЕКЦІЇ ВОЇНІВ»
– У різний спосіб Ваш родинний бренд дотепер працює на Перемогу. У тому ж контексті побачила світ і Ваша поетична книжка. Коли завершили?
– Після того, як 2012 року я видала свою першу поетичну книжку, ледве не на другий день уже почала писати щось нове. Внутрішня напруга посилилася після того, як мій син Тарас пішов воювати.
Їду якось в тролейбусі і позаду чую голос жіночий: «І что ані для нас сдєлалі?». Повертаюся: пишна, пещена блондинка. Я мала би зірватися, але стрималася. І поки додому дісталася – зродився вірш:
У зоні підлої війни Терміново Перейдім На українську, на державну Мову. Всі, хто хочуть в цій війні Перемоги, Перейдіть На українську, на державну Мову. Ти ж не зайда-окупант Ти це зможеш. Ти ж прекрасно розумієш Українську мову. Гинуть хлопці на війні – ти ж не ворог. Піднатужся – перейди На державну мову. Якщо ж ти такий лайдак чи безмозкий, Якщо ти не розумієш суті й сили мови, То на цій святій землі - що ти, в дідька, робиш? Тож подумай, зрозумій. Принципово Перейди На українську Солов’їну мову!
Вірші потроху накопичувались. Згодом ми заприязнилися з трьома військовими бригадами. Воїни приходили до нас у майстерню, оскільки в Черкасах відбувалися ротації. Розповідали страшні речі про ту ж Попасну, де мого зятя в результаті танкового пострілу накрило такою хвилею землі, що міг би так і згинуть, але хлопці бачили і відкопали. Катаракта обох очей, дві операції, є контузія. Розповідали, як приїхали з Черкас і потрапили під Бахмут просто на передову, і як їх там зачищали. Не можна було витягнути з першої лінії обстрілу не тільки загиблих, а й поранених.
Тоді згадалися слова нашого Пророка: «Як потече з України у синєє море кров ворожа, отоді я і лани, і гори, все покину, і полину до самого Бога. Молитися…» Так народилася «Молитва до пророка». Звернення до Шевченка: провести прямі переговори з найвищим із усіх арбітрів – Богом – за нашу правду, нашу Перемогу. Абсолютно гарячий вірш. І таких багато в цій книжці. Вийшла друком у травні 2023 року. Схожа на захалявну, як у Шевченка. Є розділи: «Буде жити Україна», «Природа – храм земний». «Гравітація душ».
Бійці до нас приходили, ми спілкувалися. Я їх називала моїми військовими радниками. Мені було цікаво, як вони сприймають мій рушник. Хлопці були у захваті від самого сонця. Серед них – такі інтелектуали, що їм би – керувати державою. Просвітлені. Культурні. Виховані. Етичні. Мужні. Фантастичні. Боляче їх відпускати, проводжати. І вони казали: «Чому нема книжки?» Називала причиною війну. Відтак воїни написали три звернення до мера міста Черкас. З доброї політичної волі Анатолія Васильовича Бондаренка книжку видали. І от вона є.
ПІДНІМАТИ ЗНАННЯ ПРЕДКІВ
– Меди й хліби. Ідея організувати людей, які взялися за руки та пройшли посолонь. Чиї це задуми з організації виставки «Рушниковий гай»?
– Вимріяні мною. Згадала древній обряд, коли люди вішали на деревах рушники і молилися до них. Кому? Чому? Вони молилися через рушник як передавач інформації, як твір мистецтва, акумулятор енергії. На рушнику через символи записані знаки-передавачі інформації від людини у високе небо. Щоб перемогти будь-яку проблему етносу. І це допомагало. Якби не допомагало – не було б традиції. А традиції – вже півтори тисячі років. Я це знала, в це вірила.
Треба бути спершу науковцем, щоб цю філософію пізнати. Але народу непросто в це повірити одразу. Бо вибили. Вибили! А були: академік Григорій Павлуцький 100 років тому, академік Борис Рибаков, Володимир Вернадський, черкаський науковець Поляков. Я зі свого боку відкрила зв’язок рушника, справжніх космічних процесів і Велесової книги.
Приміром, один радикальний фізик прийшов до висновку: якщо повернемося до законів світотворчих, проукраїнських, то зникне проблема суїциду, невихованості дітей, неповаги до дітей, незнання законів співжиття людина-природа-космос. А це значить уміння господарювати, нарощувати багатство. Уміння жити під сонцем, жити з сонцем. Читати небо. Це великі істини. Смерті не боятись. Тому що знають: то не кінець.
Нещодавно дізналася: у США чи не найвищий рівень суїцидів. Чому? Голий матеріалізм. Гроші. Немає душі. Немає романтики. Фізик прийшов до висновку: треба піднімати знання Предків. А вони в нас уже ТАЄМНІ! А якщо ми їх візьмемо за основу, зрозумієм, піднімемо як спосіб життя та сенс, то вирішимо багато глобальних проблем. Екологічних – також. Бо то є всепроникаючі знання, що проходять по цілісній системі: Космос, Земля, Природа, Людина.
– Пані Олександро, омріяної Перемоги нам! Вдячність за розмову.
Розмову вела Ольга Дубовик, спеціально для Українського інтересу
