Магнітне поле Землі — це наш невидимий захисний ковпак. Воно оберігає планету від небезпечного космічного випромінювання та сонячних частинок. Але цей щит почав слабшати. Завдяки даним супутникової групи Swarm Європейської космічної агенції науковці отримали тривожні докази: одна з найслабших ділянок поля — Південно-Атлантична аномалія — швидко розростається.
Що таке Південно-Атлантична аномалія?
Ця аномалія — величезна область над Південною Атлантикою, де магнітне поле значно слабше за норму. Вперше її виявили ще в XIX столітті. Сьогодні вона становить реальну загрозу для космічних апаратів. Супутники, що пролітають через цю зону, отримують посилені дози радіації, що може виводити з ладу їхнє обладнання.
Місія Swarm, яка складається з трьох однакових супутників, неухильно вимірює магнітне поле Землі з 2013 року. Опубліковані цього місяця дані показують, що з 2014 року аномалія розширилася майже на половину площі Європи. Але найбільше занепокоєння викликає те, що з 2020 року над Атлантикою на південний захід від Африки утворилася зона ще швидшого ослаблення.
Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космосДруковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастівПІДПИСАТИСЯ НА СПІЛЬНОТУ
«Аномалія Південної Атлантики — це не просто один блок, — пояснює професор Кріс Фінлей, головний автор дослідження. — Вона змінюється по-різному. У цьому регіоні відбувається щось особливе, що спричиняє більш інтенсивне ослаблення».
Ймовірна причина
Науковці пов’язують цю дивну поведінку з процесами в ядрі Земли, на глибині близько 3000 км. Саме там розплавлене залізо створює електричні струми, що генерують магнітне поле. Під Південно-Атлантичною аномалією виявлені незвичайні ділянки — так звані зони зворотного потоку. Там магнітне поле, замість того щоб виходити назовні, несподівано повертається у ядро. Дані Swarm показують, що одна з таких зон рухається на захід над Африкою, що й посилює ослаблення.
Глобальні зміни магнітного поля
Останні відкриття підкреслюють, що магнітне поле Землі — це динамічна і складна структура. Наприклад, у Північній півкулі існують дві потужні магнітні області: одна — над Канадою, інша — над Сибіром. З моменту запуску Swarm сибірська область посилилася, а канадська — ослабла. Це пов’язано з тим, що Північний магнітний полюс швидко дрейфує у бік Сибіру, що має важливе значення для глобальних систем навігації.
Місія Swarm продовжує надавати унікальні дані, які допомагають не тільки краще розуміти нашу планету, але й захищати технологічну інфраструктуру. Як зазначає керівниця місії Аня Стромме, науковці сподіваються продовжити ці дослідження після 2030 року, щоб отримати ще більше ключових відповідей.
