У січні 1907 року в Парижі мікробіолог Олександр Безредка, який працював у лабораторії Мечникова, повідомив, що відкрив метод запобігання анафілактичному шоку. Мечникову здалося, що це блискуче відкриття допоможе запобігти передчасному старінню.
Олександр Михайлович народився 27 березня 1870 року в Одесі. Початкову освіту здобував у гімназії, а потів вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету. У період студіювання захопився хімією. Перші наукові дослідження він проводив під керівництвом Миколи Зелінського. За публікацію “Досвід історії розвитку стереохімічних поглядів” Безредка нагородили золотою відзнакою.
Ілля Мечников, часто приходив на гостини до Безредків, ділився новинами медицини, чим і зацікавив допитливого Олександра. Зрештою це захоплення переросло у бажання вступити до медичного університету й опанувати науку. Та зробити це виявилося не просто. Ні Київський, ні Московський медичні університети не прийняли абітурієнта. Ні, не тому, що знань бракувало, а тому, що хлопець був юдейського віросповідання. Щоправда, йому пропонували перейти в християнство та стати студентом одного із вишів, утім хлопець відмовився. До кінця життя зберігав вірність юдаїзму.
На допомогу прийшов Мечников, він саме переїжджав у Париж до Пастера, і забрав Олександра із собою, за умови, що той зможе вступити до Сорбонни. Із 1893-го Безредка студент медичного факультету Сорбонни (до речі, його зарахували одразу на другий курс без вступних іспитів).
По закінченню в 1897 році вишу, він продовжив роботу в Інституті Пастера штатним асистентом лабораторії морфологічної мікробіології, якою завідував заступник директора інституту Мечников.
Найгострішими проблемами Парижа на рубежі століть були сифіліс і черевний тиф. Пастер вважав, що проти них повинна допомогти вакцина з живих, але ослаблених збудників. Безредка вирішив піддати тифозну паличку нападу антитіл. Коли вони з різних сторін атакують мікроб, він стає менш активний, і його можна вводити в організм, щоб навчити імунітет із ним боротися. Поки возилися з тифом, виникла нова напасть – анафілаксія
У 1906 році дослідник занурився у вивчення цієї проблеми, намагаючись знайти способи боротьби з анафілактичним шоком (це важка реакція (анафілаксія), що швидко розвивається та супроводжується загрозливим для життя зниженням артеріального тиску) за допомогою десенсибілізації організму. Розробив метод запобігання цьому шокові при сироватковому лікуванні (метод дробової десенсибілізації по Безредку), який досі вважається класичним у світовій науковій літературі отримав назву “метод Безредка”.
У 1910 році Безредка став професором, а в 1916 році – заступником директора Пастерівського інституту. Неабиякої популярності здобули дослідження проблем місцевого імунітету, які професор проводив протягом 12 років із 1913 до 1925-го.
Завдяки численним експериментальним дослідженням Безредка висунув теорію “місцевого імунітету”, згідно з якою у боротьбі організму з інфекцією провідна роль належить виключно явищам місцевої захисної реакції окремих органів і тканин. Теоретичні основи цього вчення розкритикували, оскільки Безредка намагався ізолювати це явище від захисних реакцій цілісного організму. Але ці відкриття і дослідження лягли в основу низки цінних методів профілактичної та лікувальної медицини:
- вакцинація по Безредку через рот проти черевного тифу, дизентерії, холери, сибірки, віспи;
- вакцинація через шкіру проти стрептококової і стафілококової інфекції;
- використання запропонованого ним препарату “антивірус” переважно для лікування гнійних інфекцій.
Учення Безредка знайшло практичне застосування в хірургії, дерматології, гінекології та офтальмології. Також вчений приділяв увагу мікробіології. Кілька років вчений витратив на пошуки найвдалішого живильного середовища для вирощування туберкульозних бактерій. Унаслідок він отримав середовище, яке дозволяє протягом трьох днів вирощувати певну культуру. Останні дослідження вченого були присвячені вивченню способів боротьби зі злоякісними новоутвореннями. Але нагла смерть перервала цікаві досліди з пошуку можливостей специфічної вакцинації проти пухлин. З іншого боку він зміг уникнути трагічної долі, адже за три місяці в Париж увійшли гітлерівські війська.
Помер Олександр Михайлович Безредка 28 лютого 1940 року від серцевого нападу.
