Ми мусимо побудувати культуру менторства
Кожен рік приносить нові виклики для нашої освіти. Ковід, війна, навчання онлайн — все це неабияк впливає на рівень знань у школярів та їхню зацікавленість до навчання. Як було раніше — не працює. Нам потрібно переглядати все те, що втратило свою ефективність, і змінювати підходи й сприйняття відповідно до запиту основних бенефіціарів — дітей. І одним з таких аспектів є рух до менторства. Адже зараз завдання вчителя полягає не тільки в тому, щоб ставити оцінки в журнал, сварити чи хвалити, а й в наставництві та підтримці. Безсумнівно, робота педагога — це неоціненна праця, але всі ми бачимо проблему, про яку заведено мовчати: брак молодих вчителів із новими підходами, ідеями та енергією.
Дослідження Інституту освітньої аналітики говорить про те, що в останні декілька років кількість шкільних педагогів віком до 30 суттєво скоротилася. Причиною цьому є низька зарплата, перевантаженість, дискримінація (ейджизм) і невідповідність підготовки в закладах вищої освіти до викликів роботи в школі. А найголовнішою причиною, яка тримає молодь у школі, є любов до дітей.
А як це працює за кордоном?
Вперше я задумалась над ідеєю менторства як важливого інструменту, який необхідно впровадити в навчальну програму українських шкіл, під час свого навчання у Великій Британії. Адже побачила, наскільки круто там розвинена культура того, що старші допомагають молодшим. Так, це не є менторством у чистому вигляді, але це працює.
Менторство відіграє ключову роль у розвитку лідерських навичок
Міжнародний журнал наставництва та коучингу в освіті (International Journal of Mentoring and Coaching in Education) у своїх дослідженнях вказує, що менторство відіграє ключову роль у розвитку лідерських навичок. А молоді люди, які користуються підтримкою менторів, показують кращі академічні результати, вищий рівень впевненості в собі та є більш наполегливими у навчанні.
Як показує міжнародний досвід, менторство не тільки покращує результати серед школярів і студентів, а і є ефективним інструментом в бізнесі. Дослідження Harvard Business Review розповідає про експеримент, де обрали випадкових працівників одного колцентру, які мали пройти обов’язкову програму наставництва. Протягом перших двох місяців роботи учасники генерували в середньому на 19% більше щоденного доходу, ніж інші колеги без менторів, і це зростання було стійким: понад 90% приросту доходу зберігалося протягом шести місяців.
Ментор — добрий друг та натхненник
Ми живемо у часи війни. Наші діти стають дорослішими й сильнішими набагато швидше, ніж колись це робило наше покоління. Серед всього, що зараз на них звалилось (переживання за рідних, стреси через обстріли та повітряні тривоги, підготовка до НМТ, відсутність соціалізації, страх обрати не ту професію), дуже важко не загубитись. Тому від них йде конкретний запит, щоб спілкуватись з однолітками, почути історії та досвід інших людей, які були в схожій ситуації, дізнатись щось нове та вчитись не тільки по шкільних підручниках. І насправді дуже тішить, що розвивається дедалі більше програм, де підлітки можуть знайти наставників, що допоможуть їм розібратись в собі, прокачати свої слабкі сторони та здобути ті навички, які будуть необхідними у подальшому житті та у майбутній кар’єрі. У нас є класний досвід програми Навчай для України (в рамках міжнародної програми Teach For All), яка вже протягом багатьох років доводить те, що вчитель може бути ментором, а молодь, яка завершила університети, може йти працювати з дітьми та справлятися з цим на дуже високому рівні. Також існує платформа Mentorum, яка популяризує тему менторства та розбудовує спільноту наставників. Але насправді ми маємо одну проблему — люди не знають, хто такі ментори і як це працює.
Учасники пітчили свої проєкти та ділилися досягненнями. І скажу відверто, вони тримались дуже впевнено та здивували своїми ідеями. Хтось придумав цілий перформенс, щоб показати свій шлях, а хтось вже домовився з місцевою владою щодо реконструкції парку в своїй громаді та дав коментарі для сюжету на телебачення. Когось цікавить тема сексуальної освіти, а хтось обрав для себе шлях у комунікаціях та журналістиці.
Наше майбутнє належить сьогоднішнім підліткам. І в наших силах зосередитись, аби дати їм підтримку та знання для того, щоб вони могли мріяти, вивчати, досліджувати, творити. Просувати нашу культуру, розвивати бізнес, розв’язувати соціальні проблеми, при цьому отримуючи задоволення як від процесу, так і від фінального результату, не боячись можливих провалів або помилок на цьому шляху. Власне в цьому й може допомогти менторство.
Але саме по собі менторство не буде існувати. Кількох програм мало, а зусиль навіть всіх таких, як ми, у просуванні менторства не стане без зацікавленості держави та системи освіти. До слова, з державою все ок, принаймні наразі програми та ідеї використання менторінгу мають повну підтримку від профільного міністерства. А от зі школами все далеко не так. Наші шкільні системи побудовані на іншій культурі й, попри третій рік війни, кардинальних змін мало. Потенціал менторства тут зазвичай зводять нанівець. Їм легше не створювати нове, не шукати нові сенси, а йти протоптаними доріжками. Звичайно, є винятки, але поки вони в меншості. І мені б дуже хотілось, щоб молодь генерувала запит на зміну такої ситуації. Щоб суспільство повірило та підтримало. Щоб ми спільно створили те, що викличе зміни в наявному порядку речей і матиме реальну можливість вплинути на ситуацію.
Ми повинні та можемо побудувати культуру менторства у наших школах та молодіжних спільнотах.
