98% освітян вірять у різні міфи про людський мозок і його роботу. Суддя шоу «Дивовижні люди» науковець Віктор Комаренко та його колега нейрофізіологиня Вікторія Кравченко розвінчують два найпопулярніші нейроміфи і дають поради вчителям, як навчати справді ефективно.

Чому виникають нейроміфи?

Нейроміфи — неправильне трактування результатів наукових досліджень, що вивчають мозок. Ці міфи найбільш поширені саме серед освітян усіх країн. Науковці публікують результати досліджень для своїх колег, а не для широкої аудиторії. А широка аудиторія наділяє наукові терміни іншими сенсами. Тож нейроміфи виникають і через брак «перекладачів», які вміли б адаптувати сухий науковий стиль вузькокваліфікованого науковця людською мовою і коректно передати значення відкриттів.

Нейроміф № 1:
Візуали, аудіали, кінестетики.
Домінантний навчальний стиль

Вікторія Кравченко

кандидатка біологічних наук, доцентка, нейрофізіологиня і психофізіологиня

Освітяни добре знають таку привабливу ідею, що ми всі різні, але до кожного можна донести інформацію в найефективніший спосіб. Є безліч концепцій про домінантний навчальний тип: людей намагаються поділити на типи залежно від того, як людина краще сприймає інформацію.

Найвідоміший підхід — це концепція про домінантний канал сприйняття інформації людиною — сенсорні модальності. Вона знана як VAK (visual, audial, kinesthetic) — поділ людей на візуалів, аудіалів, кінестетиків.

Пізніше цю концепцію допрацювали і вона перетворилася на VARK. Додали R — reader — той, хто краще сприймає інформацію, коли занотовує і бачить текст.

Відповідно до цієї ідеї, вчитель має знати, якого типу діти є в його групі, і намагатися подавати інформацію або більш візуально — малюнки, відеоряд, піктограми, або більше розповідати і стимулювати слуховий аналізатор, або, якщо маємо справу з кінестетами, їм слід спершу дати спробувати все зробити руками.

Пройти тест і визначити своєю домінантну сенсорну модальність може кожен. Тестування величезної кількості людей свідчить, що одномодальними є лише 9 %. Бімодальними (поєднують два канали) — 24 %, а тримодальними — 19 %, тоді як 21 % — однаково добре сприймають інформацію через усі сенсори.

Постає головне питання — чи дійсно вчителі мають подавати інформацію відповідно до модальності? Наскільки це підвищить рівень ефективності сприйняття і навчання? Було проведено безліч досліджень, щоб довести ефективність такого підходу. Педагогічні видання скромно замовчують їхні результати. Адже переконливих переваг того, що інформацію справді слід подавати, зважаючи на сенсорну модальність, не виявили. Що показали ці дослідження? Якщо подати візуальну інформацію людям з різними модальностями, то в усіх результати тестів (засвоєння, запам’ятовування) покращаться, але у візуалів вони покращаться більше.

Чому ж візуальний контент працює найкраще?

По-перше, наш мозок більш звичний до сприйняття зорових зображень. По-друге, якщо нам вдається знайти вдалий візуальний ряд, що викликатиме емоції, здивування, це однозначно підвищить рівень активації мозку, а отже покращить запам’ятовування. І це пов’язано не так із домінантним сенсорним каналом, як із тим, наскільки вдалою є картинка. Наприклад, якщо ви у школі так і не змогли запам’ятати, в яких органелах нашої клітини синтезуються білки, то побачивши цю картинку з білкою та рибою сомом, ви назавжди запам’ятаєте, що це рибосоми.

Підсумок:

люди різні, і всі ми маємо звичніші нам способи сприйняття і обробки інформації. Але це не означає, що ефективним для нас буде навчання лише через цей конкретний сенсорний канал.

Навчання грою: Як зростити «золотий» мозок

Порада вчителю:

будуйте мультимодальні уроки. Використовуйте на ваших уроках усі типи модальностей (зорову, слухову та інші) і чергуйте їх. Це точно допоможе вашим учням не знудитись, адже ви весь час будете лоскотати їхній мозок новизною.

Нейроміф № 2:
Правопівкульне і лівопівкульне мислення

Віктор Комаренко

кандидат біологічних наук, лектор, популяризатор науки і суддя шоу «Дивовижні люди», співзасновник Beehiveor Academy and R&D Labs

Американський нейропсихолог і нобелівський лауреат Роджер Сперрі першим описав те, що права і ліва півкулі мозку людини функціонують по-різному. Існує метод відключення півкуль, коли в одну із зовнішніх сонних артерій вводиться речовина, що блокує діяльність однієї з півкуль мозку. Так можна дослідити окремо діяльність однієї півкулі. Людина, у якої працюють нормально обидві півкулі, може схематично намалювати стіл і будинок. Та сама людина, у якої заблокована права півкуля, малює стіл і будинок так, що ми ледве впізнаємо ці предмети на малюнку — це розрізнені частини стола і будинку. А в разі гальмування лівої півкулі ця сама людина малює стіл і будинок більш точно, деталізовано, більш художньо.

Звідси й пішов міф про те, що права півкуля відповідає за художні образи, а ліва — за аналітичне мислення.

Звідси ж і міф про те, що художники — це люди із правопівкульним мисленням. Погляньте на роботи художника Джузеппе Арчімбольдо. Що ви бачите? Поки ви дивитеся, ваша права півкуля дає вам змогу розгледіти обличчя людей, а ліва — зрозуміти, що обличчя людей складаються з овочів, ягід, фруктів.

Обидві півкулі мозку з’єднані між собою мозолистим тілом, і когнітивні функції не можуть і ніколи не здійснюються окремо правою чи окремо лівою півкулею.

Розумова діяльність — це результат одночасної активності обох півкуль. Візьмемо, до прикладу, мовлення: у більшості людей центри мови (ділянки мозку, що відповідають за усне і письмове мовлення), локалізуються в лівій півкулі. Звідси начебто можна зробити висновок, що права півкуля не бере участі в процесі мовлення. Під час експерименту, коли людям давали аналізувати різні параметри мови — звуки, зміст сказаного, контекст мовлення, то справді, більшу активність проявляла ліва півкуля. Але права півкуля також була активною.

Отже, ми справді спостерігаємо нерівнозначну участь правої і лівої півкуль у мовній функції. Але без правої півкулі ми не зможемо говорити. Права півкуля робить інтонаційний аналіз мови, визначає контекст і підбирає під конкретну ситуацію найбільш влучне слово з десятка синонімів, які знає людина.

Підсумок:

про домінантну півкулю можна говорити лише в контексті контролю рухової активності — ви правша або шульга. Усі інші когнітивні задачі активують обидві півкулі. Ми не можемо окремо навчити праву чи ліву півкулю, бо мозок — одне ціле.

Порада вчителям:

давайте на уроках дуже різні завдання — і творчі, і на логічне мислення. Тоді ви урізноманітните роботу і будете підтримувати високий рівень уваги учнів і їхню працездатність на уроці.

Джерело:https://osvitoria.media/experience/dva-mify-pro-mozok-yaki-shkodyat-osviti/