Із чим назагал у нас асоціюється професійна технічна освіта? З робітничими професіями, з людьми, що монотонно працюють руками? Саме цих стереотипів про профтех нам негайно треба позбутись, вважає Олександр Трегуб. Нещодавно Projector Foundation почав співпрацю із МОН для реформування профтехосвіти, адже вона є ключовою у відбудові України. Як перетворити профтехи на осередки вільної й креативної освіти та підприємницького духу? Чому університетський диплом сьогодні не гарантує успішної кар’єри та до чого тут настанови Григорія Сковороди? Про усе це головна редакторка Освіторія.Медіа Катерина Кисельова поговорила з CEO Projector Олександром Трегубом.

 Дозволю собі почати нашу розмову з провокації: за даними МОН понад 70 %українців мають дипломи про вищу освіту, відтак Україна серед країн із найвищим рівнем освіченості. Для чого нам тоді професійні технічні училища?

 Кількість виданих дипломів не означає, що ми одні з найбільш освічених націй. На мою думку, ми навпаки зайшли в прикру ситуацію: вища освіта, яка існує для того, щоб підштовхувати до наукової діяльності, відкриттів та досліджень, перетворилась на мейнстрим. Як результат, вищу освіту почали отримувати люди, які не планують робити дослідження, а просто потребують професії. А система вищої освіти цю професію їм дати не може. І це велика проблема: дітям, які шукають професію, дають наукову освіту, яку вони потім не знають як використати.

 Система профтехосвіти в Україні вкрай недооцінена. І відверто кажучи, я був би радий, якби 70 % дипломів були саме в галузі профтеху, а у вищу освіту приходили ті, хто прагне наукової кар’єри.

 Звідки тоді це суспільне переконання, що кожна молода людина повинна обов’язково отримати диплом про вищу освіту?

Ідея про важливість диплома, певно, походить з попереднього століття, коли для багатьох людей вища освіта була шансом отримати краще життя. Проте реальність змінюється, тож батькам і сучасним підліткам час переглянути свої переконання.

Говорімо відверто: сьогодні диплом сам по собі тобі не дає додаткових шансів на успіх, просто тому, що диплом є у всіх. Я переконаний: щоб бути успішним у своїй професії та в житті диплом не є чимось необхідним. Справді, є професії де диплом — це вимога. Проте є безліч інших професій, успіх до яких коротший через якісну професійно технічну освіту.

Сьогодні світ переходить на модель навчання протягом життя. Дисципліни, індустрії і технології змінюються так швидко, що сьогодні ідея «повчусь 5 років, а потім просто працюватиму за спеціальністю» звучить застаріло і навіть смішно. Сучасні підлітки впродовж життя змінять кілька професій, це просто треба прийняти.

Тому наша задача — зробити так, щоб у людей була можливість навчатися час від часу, наздоганяючи, або отримуючи ті знання, які потрібні в цей момент в її житті, коли вона усвідомила свої нові бажання, нові можливості, зміни на ринку та в суспільстві.

СЬОГОДНІ ІДЕЯ «ПОВЧУСЬ 5 РОКІВ, А ПОТІМ ПРОСТО ПРАЦЮВАТИМУ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ» ЗВУЧИТЬ ЗАСТАРІЛО І НАВІТЬ СМІШНО. СУЧАСНІ ПІДЛІТКИ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ ЗМІНЯТЬ КІЛЬКА ПРОФЕСІЙ, ЦЕ ПРОСТО ТРЕБА ПРИЙНЯТИ

Як молодій людині зрозуміти: їй потрібно в профтех чи в університет? Які запитання має собі поставити сучасний підліток, щоб свідомо зробити цей вибір?

Головне, що має зрозуміти молода людина, це чим їй цікаво займатися в житті. Проте оскільки ми вже домовились, що обрати одне заняття на життя не вийде, тоді треба зрозуміти, чим їй було би цікаво позайматися у найближчі років 5 та знайти максимально швидкі способи перевірити, чи справді це їй цікаво. Один зі способів: позайматись різним потрошку, зрозуміти, що сподобалось, а що ні, що виходить і що відгукується. Дізнатися, де є вакансії у галузі, яка зацікавила, і зробити крок в сторону цієї професії.

Я впевнений, що найкращу пораду дає Сковорода: людині краще йти за покликом, ніж за якимось трендом. А щоб зрозуміти цей поклик, вона має провзаємодіяти з цією сферою, відчути свої враження від неї і зробити крок вперед.

НАЙКРАЩУ ПОРАДУ ДАЄ СКОВОРОДА: ЛЮДИНІ КРАЩЕ ЙТИ ЗА ПОКЛИКОМ, НІЖ ЗА ЯКИМОСЬ ТРЕНДОМ.

Повертаючись до вашого запитання: кожна молода людина хоче отримати найкращі шанси на успішну кар’єру. Якщо людина після школи відчуває, що їй цікава фундаментальна наука, їй цікаво створювати для людства нові знання, об’єднувати різні сфери — біологію, філософію, соціологію, тоді, справді, варто обирати шлях вищої освіти. Якщо ж у людини є розуміння, що вона після школи хоче брати участь у відбудові міст, шкіл, їй подобається будівельна справа, то варто задуматись про профтех.

На жаль, сьогодні система працює так, що профтех більше сфокусований саме на робітничих спеціальностях. Креативні професії мали б також бути представлені у профтехах, але на практиці цього майже немає.

На мою думку, те, що так мало українців здобувають освіту в креативній сфері, дуже послаблює нашу країну. Адже креативні індустрії створюють додану вартість. А для цього і самі профтехи мають ставати більш інноваційним, щоб там з’являлись професії нової креативної економіки.

Я мрію, щоб в Україні з’являлось більше продуктів, які коштують дорого, які можна продавати за кордон, у яких є велика різниця між собівартістю і ціною.

КРЕАТИВНІ ІНДУСТРІЇ СТВОРЮЮТЬ ДОДАНУ ВАРТІСТЬ. А ДЛЯ ЦЬОГО І САМІ ПРОФТЕХИ МАЮТЬ СТАВАТИ БІЛЬШ ІННОВАЦІЙНИМ, ЩОБ ТАМ З’ЯВЛЯЛИСЬ ПРОФЕСІЇ НОВОЇ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ.

Від яких стереотипів про профтехи нам варто негайно позбутися?

Найперше маємо перестати сприймати робітничі професії як такі, де люди просто роблять монотонно якусь фізичну роботу. Бо той, хто сьогодні вивчає автомобільну справу, завтра стає малим підприємцем, відкриває свою тюнінгову станцію. А відтак, цей студент повинен розуміти, що таке підприємництво, що таке краса, як робити естетичні, сучасні речі, які тренди є сьогодні, як йому чи їй зробити свій бізнес конкурентоздатним.

Нам треба змінити ось це уявлення, що робітнича професія це виключно в найм. Студент профтеху має усвідомлювати, що він — майбутній мейкер, той, хто з творчістю і пристрастю створює щось нове. І погодьтесь, це вже зовсім інше самовідчуття. Це самовідчуття необхідно побудувати: і через зовнішній вигляд будівель профтеху, і черед доступ до інноваційного обладнання, і через підхід до викладання. Я переконаний, що дизайн та підприємництво мають бути складовими практично будь-якої спеціальності в профтеху.

Яким ви бачите ефективний підхід до викладання у профтехах? Який набір твердих і м’яких навичок повинен бути?

У профтех освіті велику частину займає загальноосвітній компонент: вивчення української мови, біології, інших предметів. Проте викладати їх треба вже зовсім по-іншому, ніж у школі: не зазубрювати напам’ять якісь факти, а застосовувати підхід інтегрованих курсів, щоб прикладні знання були дотичні до тієї справи, яку вивчає студент профтеху.

Візьмімо до прикладу українську мову: який підприємець нині не займається SMMом, адже кожному власнику справи треба будувати комунікацію зі своїми клієнтами. А для цього треба вміти написати різні тексти для соцмереж, сформулювати думку, не кажучи вже про грамотність та правильно розставлені коми. Коли українська мова подається через контекст власної справи: треба навчитись комунікувати, щоб отримувати кращу зарплату або щоб проєкт був успішним, то такі заняття будуть надихати і зацікавлювати, а там і правила вже вивчаться.

Інша важлива складова освіти профтеху — soft скіли. Проте я не вірю, що можуть бути уроки, на яких вчать м’яких навичок. Soft skills мають бути вшиті в філософію навчання.

Як натренувати людину на ефективну роботу в команді? Не треба їй читати про це лекції. Вона має опинитись в команді, поспівпрацювати, стикнутися з викликами. А викладач має тобі підказати, де у тебе були проблеми. Якщо всі напарники по твоїй команді кажуть, що з тобою складно працювати, у наступній команді ти чуєш те саме, і в третій теж, то варто задуматись. І навчання має дати цей зворотний зв’язок і допомогти його опрацювати, поки ти тренуєшся на іграшкових задачах.

Якою має бути роль викладача крутого сучасного профтеху?

Якщо я викладач профтеху, то перш за все, я маю бути крутим професіоналом своєї справи, яскравим представником професії. Студенти мають повірити мені, а якщо говорити чесно, то вони мають повірити в мене. Коли діти вірять в мене як наставника, як людину, яка може їм дати гарну пораду, яка справді добре знає свою справу, тоді вони будуть до мене прислухатися. Тому професійний рівень викладача дуже важливий.

Друге, це те, що для ментора викладання не має бути життєвим компромісом. Він має справді хотіти викладати. Це такий специфічний набір людей, яким подобається мати справи з молоддю, які отримують задоволення від менторства, від того, що у цієї дитини щось почало виходити.

Ці два пункти обов’язково зайдуть у конфлікт один із одним: якщо ти хочеш бути крутим у своїй професії, і при цьому багато часу приділяти дітям, то напевно ти не можеш бути full-time у своїй професії, і на одній full-time викладати. Тому треба дозволити, щоб викладачі профтеху могли поєднувати свою професійну і викладацьку діяльність.

Сьогодні вимога, щоб викладачі профтехів мали педагогічну освіту, є великою перешкодою, адже класні професіонали-ментори назагал не мають педосвіти. Досвід Projector показує, що яскраві круті спеціалісти досить швидко можуть навчитися азів викладання і потім відточити їх на практиці. Адже їхня особистість і досвід роботи в галузі значно важливіший за теорію педагогіки.

ВИМОГА, ЩОБ ВИКЛАДАЧІ ПРОФТЕХІВ МАЛИ ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ, Є ВЕЛИКОЮ ПЕРЕШКОДОЮ, АДЖЕ КЛАСНІ ПРОФЕСІОНАЛИ-МЕНТОРИ НАЗАГАЛ НЕ МАЮТЬ ПЕДОСВІТИ.

Які риси повинен мати крутий ментор-викладач?

На додачу до професіоналізму, це безумовно, харизма. Ти можеш бути прекрасним майстром, ти можеш любити дітей, але якщо ти стоїш під стіною і промовляєш якісь тексти з відкритої книжки, то нічого не вийде, тебе ніхто не буде слухати.

Особиста харизма і здатність доносити свої думки — це рідкісна, але необхідна комбінація для крутого ментора. Тут наголошу на різниці між учителем і ментором. У ментора немає задачі розказати все, що він знає. Читання лекцій відходить у минуле, ні профтех, ні університет вже не існують заради начитування лекцій, бо зараз у нас є доступ до найкрутіших лекторів світу будь-якими мовами. Класний ментор — це людина, яка веде тебе твоїм професійним шляхом, а не читає методичку вголос.

Я не хочу знецінювати теоретичну складову, проте більш доцільно записати лекції на відео і давати їх студентам для перегляду перед тим, як прийти на заняття.

КЛАСНИЙ МЕНТОР — ЦЕ ЛЮДИНА, ЯКА ВЕДЕ ТЕБЕ ТВОЇМ ПРОФЕСІЙНИМ ШЛЯХОМ, А НЕ ЧИТАЄ МЕТОДИЧКУ ВГОЛОС.

Змалюйте свою візію профтеху майбутнього? На досвід яких країн ми можемо спиратися?

Нам однозначно не варто іти шляхом калькування успішних досвідів інших країн, це так не працює. Адже у нас є багато кейсів класних закладів профтехосвіти. Ми як представники вільної освіти можемо сказати, що в дуже небагатьох країнах виник такий феномен, як наша вільна освіта, коли приватні інституції відіграють таку важливу роль, у сфері креативного навчання.

На додачу до цього треба враховувати, що всі реформи у нас будуть відбуватись в умовах дуже обмежених ресурсів, в умовах війни, а тому нам треба знаходити найефективніші рішення. Але обмеження завжди стимулюють креативність. Рішенням, які зроблені в інших країнах, уже по декілька десятків років. Тому якраз Україна може запропонувати геть інші підходи, персоналізоване навчання, особисті траєкторії, які можуть будуватись на IT-рішеннях.

ПРОФТЕХ МАЙБУТНЬОГО — ЦЕ ЗАКЛАД, ЯКИЙ ВТІЛЮЄ НАСТАНОВИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ, А ВИПУСКНИКИ ЦЬОГО ЗАКЛАДУ МАЮТЬ ЛЮБОВ ДО ТОГО, ЩО ВОНИ СТВОРЮЮТЬ СВОЇМИ РУКАМИ. 

Профтех майбутнього — це заклад, де на філософському рівні у центрі всього задуму стоїть людина. І тоді все обертається навколо людини: як ми можемо створити найкращі умови для її розвитку? Як ми можемо збільшити її шанси на успіх? А може запитаємо студента, чи подобається йому навчання? Що б хотілося змінити чи додати? А давайте почнемо вимірювати показники задоволеності наших учнів? Ось це все насправді робить будь-який успішний приватний бізнес. І ми, як приватна освітня інституція, також це робимо.

І коли ми будемо мислити людиною, студентом у центрі профтеху, тоді ми швидко зрозуміємо, що студенти хочуть цікаве навчання, вони хочуть мати доступ до ринку, хочуть знати, скільки платять в цій сфері, хочуть бачити свого роботодавця.

Реформа НУШ починалася з ідеї про те, що в центрі освіти має бути дитина. Ось це і є точка змін на філософському рівні. А далі потрібно працювати над рівнем менеджменту. Від очільника профтеху залежить, культура в закладі, те, наскільки гарні будуть викладачі, наскільки атмосфера в закладі буде сприяти доброму і дружньому спілкуванню. Це ж дивовижно: ви можете зайти у два заклади, які працюють за тими самими програмами міністерства, але в одному діти грають у бадмінтон, футбол, спілкуються на перервах і взаємодіють, а на інших сидять як мумії, тому що їм все заборонили.

Наша задача — допомогти менеджерам, які зараз працюють, дізнатися про сучасні IT-підходи та продуктові розробки, як вони можуть працювати з Agile, як вони можуть використовувати LMS та можуть будувати культуру. 

Профтех майбутнього — це заклад, який втілює настанови Григорія Сковороди, а випускники цього закладу мають любов до того, що вони створюють своїми руками.

Джерело:https://osvitoria.media/experience/idit-za-poklykom-a-ne-za-trendom-oleksandr-tregub-pro-profteh-majbutnogo/