Митрополит Андрей був відомим реформатором церкви, та це далеко не єдина його заслуга перед українським народом. Він розвивав кожну сферу суспільного життя українців, причіплював Україні європейські цінності.
Факт 1. Походив з однієї з найбільш знаних у Львові родин – графів Шептицьких
Родина Шептицьких – це одна з найдавніших українських боярських родин, яка дала нашій країні багато відомих імен у розвитку греко-католицької та польської римо-католицької Церков. (Серед них Варлаам, Атанасій і Лев Шептицькі, єпископи львівські).
«Тато нам, дітям, часто пояснював і згадував наших предків, портрети яких висіли в його робітні. З портретів вбилися в моїй пам’яті три: єпископа Варлаама і митрополитів Атанасія і Лева. Усі вони були ченцями-василіянами», – пригадував сам Андрей Шептицький.
Атанасій та Лев Шептицькі були засновниками собору Св.Юра у Львові, де їх статуї сьогодні прикрашають фасад.
Батько Андрея, Іван Шептицький, походив із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством.
До слова, грамоту на земельні володіння цій родині ще у 1284 році надав Лев Данилович, галицько-волинський князь.
Факт 2. Разом з Папою Римським реформував УГКЦ
У Андрея Шептицького була юридична освіта, відтак батьки бачили саме у цьому велике майбутнє сина. Втім, сам майбутній Митрополит серйозно роздумував про чернецтво і через це вирушив у Рим до Папи Лева ХІІ. У родини Шептицьких було багато зв’язків за кордоном, особливо у римо-католицькому середовищі, тому зустріч з Папою не була проблемою для Андрея. Саме Папі Римському Шептицький розповів про своє бажання йти у монастир Василіянського Чину. Папа у той час мав грандіозні плани щодо УГКЦ і тому благословив рішення Шептицького піти у монастир.
У 1900 році Папа оголосив Андрея Шептицького Митрополитом Галицьким, і відтоді розпочався розвиток греко-католицької церкви в Україні, зокрема у Галичині.
Митрополит Шептицький вважав, що Українська греко-католицька церква має шанси стати сполучником між Східною та Західною церквами, а отже, вбачав однією зі своїх місій – об’єднання усіх християн.
Факт 3. Як політик дбав про українську державність
Митрополит Андрей Шептицький був членом Палати панів австрійського парламенту і депутатом Галицького сейму, де захищав та відстоював права українців у Австро-Угорщині.
Після Жовтневої революції у 1918 році Шептицький виступив з промовою, де захистив права кожної нації у імперії, яка, за його переконанням, мала право на самовизначення.
Під час Другої світової війни Андрей Шептицький очолив Українську Національну Раду. Він негативно ставився до німецького окупаційного режиму та виступав за створення уряду Української держави.
У Митрополита було особливе ставлення до явища патріотизму – він вважав, що воно нероздільно з християнством, а отже, не повинно нести у собі жодного насильства.
«Християнин може і повинен бути патріотом! Але його патріотизм не сміє бути ненавистю!», – вважав він.
Факт 4. Турбувався про освіту свого народу та був щедрим меценатом
Митрополит був відомий не лише за свій вклад у розвиток греко-католицької церки в Україні, а й завдяки своїй меценатській роботі. Шептицький пережив дві Світові війни, міжвоєнний період, ув’язнення російською владою, та не полишав свій народ і допомагав йому підійматися на ноги після чергового падіння.
Андрей Шептицькй заснував Львівську греко-католицьку богословську академію, Богословське наукове товариство, український католицький інститут.
У 1905 році засновує Український національний музей, відстоює ідею Українського університету у Львові. Шептицький підтримував діяльність приватних шкіл, товариства «Просвіта», «Рідна школа», НТШ, обєднання «Луг», «Пласт» тощо.
Роль глави УГКЦ у духовному, фізичному та соціальному житті українського народу важко переоцінити: він відкривав садочки і школи, допомагав молодим художникам, у соборі Св.Юра організував Народну школу ім. Грінченка для бідних дітей, повіддавав усі свої землі для створення там шкіл, заснував Народну лічницю, де могли безоплатно лікуватися бідні. До кінця свого життя Митрополит допомагав кожній людині, що просила його допомоги, як духовно, так і матеріально.
Під час Другої світової війни владика відновив роботу Українського Червоного хреста – для допомоги пораненим, хворим та полоненим.
Факт 5. Засуджував нацизм і рятував євреїв
Митрополита Андрея Шептицького не раз висували на звання «Праведника народів світу» -за його заслуги перед єврейським народом у часи нацистської окупації. Він був чи не єдиним українцем, що не боявся відкрито засуджувати Голокост і особисто врятував 150 євреїв, переважно дітей, від знищення німцями.
У своїх посланнях Митрополит виступав проти переслідування і знищення євреїв, відкрито писав про це і нацистському керівництву. За ініціативи владики євреям видавали фальшиві документи, аби ті могли втекти за кордон.
За порятунок та підтримку євреїв під час Голокосту Митрополита посмертно удостоїли нагородою Яна Карського.
Факт 6. Умів поводитись із бізнесом, реформував банківську справу
Уміння вести бізнес Андреєм Шептицьким допомогло тогочасному релігійному середовищі накопичувати капітал, вкладати його у нужди населення та розвивати греко-католицьку церкву.
УГКЦ не один раз намагалась створити свій банк. Але їй це не вдавалось, аж поки цим не зайнявся владика Шептицький. Для початку він створив українське страхове товариство «Дністер», яке надавало послуги усім релігійним об’єднанням. Відтак, коли у «Дністрі» накопичився певний капітал, Шептицький перетворив страхову компанію у банк, який не лише успішно працював, але й збільшував свої фінансові можливості.
Для Андрея Шептицького важливо було, аби банк та інші фінансові структури базувались саме в Україні, адже у той час усі гроші з нашої держави вивозились у Відень. Завдяки злагодженому менеджменту та розумному керівництву Шептицькому вдалося зробити неймовірне – створити фінансові гілки у селах та районах, довести людям, що, вкладаючи гроші, вони згодом отримають від цього блага у своєму повсякденному житті.
Митрополит Шептицький фінансував господарство, закуповував нову техніку кооперативам, бо розумів, що економічний розвиток багато у чому залежить від продуктивності та швидкості праці.
Факт 7. Знався у мистецтві, бо сам був митцем
Глава УГКЦ дуже добре розбирався у мистецтві, зокрема у іконописі. Це було зумовлено, мабуть, і тим, що і він сам мав талант до малювання. Малювати ікони Шептицького та його братів учила мати.
Коли у 1901 році владика оселився у митрополичих палатах на Святоюрській горі, він почав збирати колекцію рідкісних ікон, які згодом стали неабиякою мистецькою та християнською спадщиною українців. Митрополит намагався збирати давні українські ікони, книжки, також до його колекції потрапили і рідкісні європейські творіння. Усі ці духовні скарби він переніс у Національний музей. Одна з найбільш цінних ікон, що викупив Андрей Шептицький – це Богородчанський іконостас, який владика повернув Україні з Варшави.
Митрополит створював художні школи, виділяв митцям стипендії на навчання у Європі, купляв їхні твори на аукціонах. Таким чином Митрополит підтримував мистецтво, сприяв духовному розвитку молодого покоління та поновлював свою колекцію новими іконами.
Факт 8. Був завзятим книголюбом
Митрополит Шептицький був справжнім мисливцем за інкунабулами, пам’ятками українського письменства та культури. Також він привозив з Європи цікаві екземпляри книг, які збирав у своїй колекції. Спеціально для своїх пергаментних скарбів, владика замовляв книжкові полиці з Італії.
Національний музей у Львові отримав неймовірну літературну спадщину від Андрея Шептицького – понад 3 тисячі книг, хоча його колекція нараховувала не менше 20 тисяч. На жаль, у радянські часи після смерті владики більшість книг з його колекції спалили.
Факт 9. Перший пам’ятник у Львові йому поставили ще за життя, другий – задовго після
Пам’ятник Митрополиту Шептицькому у Львові вперше відкрили у 1935 році – у день 30-річчя Національного музею. Скульптура Шептицького розмістилася на подвір’ї музею на вулиці Мохнацького (Драгоманова), а на відкриття зібралася уся галицька інтелігенція.
Автором першого пам’ятника Шептицькому був відомий у той час Сергій Литвиненко, якому вдалося відобразити постать владики у всіх тонкощах.
Цей пам’ятник знищила Радянська влада після Другої світової війни, а про відновлення його мова йшла не раз, втім до діла ця справа не доходила.
Другий пам’ятник у Львові з’явився 26 липня 2015 року на площі Святого Юра – там, де провів більше частину свого життя Андрей Шептицький.
Факт 10. Не боявся політичних репресій, пророкував Україні успішне майбутнє
Митрополита Шептицького та усю його родину переслідувала радянська влада, втім він не утікав з України та продовжував свою благодійну та освітянську роботу. У 1939 році брата владики Лева разом з дружиною та дітьми розстріляли працівники НКВД, маєток родини розграбували та понищили.
Під час Першої світової війни Митрополита Андрея відправили у заслання, та після повернення на Батьківщину він все одно продовжував розвивати церкву.
У вересні 1944 році Андрей Шептицький тяжко захворів, і передчуваючи свою смерть, скликав до себе монахів, яким заповів не здаватися перед більшовицькою владою.
«Наша Церква буде знищена, розгромлена більшовиками. Але держіться, не відступайте від віри, від святої Католицької Церкви. Вона буде гарнішою, величавішою від давньої та буде обнімати цілий наш народ. Україна звільниться від свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою, яка буде дорівнюватися другим високо розвинутим державам»,- це було останнє передбачення блаженного Митрополита Андрея Шептицького.
Джерело:http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/10/10.html
